рябенький
РЯБЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до ряби́й.
Квітник перед ганком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками (М. Коцюбинський);
Сіяла баба квасолю кругленьку й невелику, білу; сіяла також рябеньку, од якої і суп і борщ здавалися немов веселіші (Є. Гуцало);
Упоравшись, зняла [Харитя] серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і зав'язала рябенькою хусточкою (М. Коцюбинський);
Гарне [телятко] таке, рябеньке, облизане, наче тільки що вмилося (О. Гончар);
// у знач. ім. рябе́нький, кого, ч.; рябе́нька, кої, ж.; рябе́ньке, кого, с. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення.
Тепер не їсть, не п'є оця рябенька (П. Воронько).
2. розм. Те саме, що ряби́й 2.
Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна, .. досить таки крихкотіла і навіть рябенька трішки, дзюбата – після віспи (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)