рявкати

РЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Те саме, що га́вкати 1.

Докучай [собака] зиркає у наш бік, .. рявкає суворим басом і мчить далі (Остап Вишня).

2. перен. Голосно говорити, кричати, видавати звуки.

Зупиняється [лейтенант] на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом і несподівано рявкає: – Встати!.. (П. Колесник);

В юрбі до цього моменту було так тихо, що чути було, як рявкали на вулиці автомобілі, як кричала в сусідньому подвір'ї дітлоха [дітлашня] (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. рявкати — ря́вкати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. рявкати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Те саме, що гавкати 1). 2》 перен. Голосно говорити, кричати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рявкати — див. горланити  Словник чужослів Павло Штепа
4. рявкати — ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. — видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо — пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. рявкати — РЯ́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що га́вкати 1. Докучай [собака] зиркає у наш бік,.. рявкає суворим басом і мчить далі (Вишня, II, 1956, 126). 2. перен. Голосно говорити, кричати.  Словник української мови в 11 томах