рямці
РЯ́МЦІ, РЯ́МЦЯ, ів, мн., заст.
Рамки.
Ясний місяць заглянув у віконця, заблищали невеличкі шибки з темними рямцями (І. Нечуй-Левицький);
Чоловік .. виймає з улика рямця з стільником (С. Васильченко);
Васюренко зайшов у своє подвір'я. Його хата була та ка стара, що її довелося підперти кілками, “взяти в рямці”, як сміявся небіжчик волосний писар (В. Підмогильний);
[Тьотя Мотя:] – А тепер слухайте, милії мої люди. Є пропозиції газету завести у рямці... [Рина:] – Під скло, тьотю! (М. Куліш);
Йому захотілося пустувати, бо важко було стримувати молодечу кров у рямцях покори й лагідності (Іван Ле);
// перен.
Якщо їх покинуто напризволяще, то вони мусять рятуватися самі, і мусять вирятуватися. Таким чином, відважні й міцні духом, .. не піддавшись паніці й не втративши почуття відповідальності, вправили хаос в якійсь рямці (І. Багряний);
Йому захотілося пустувати, бо важко було стримувати молодечу кров у рямцях покори й лагідності (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)