ряхтіти
РЯХТІ́ТИ, ти́ть, недок., поет.
Те саме, що мерехті́ти.
Під землею ж там палати, .. срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка);
Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір'ям ряхтіли вогні заводів (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)