ряхтіти
РЯХТІ́ТИ, ти́ть, недок., поет. Те саме, що мерехті́ти.
Під землею ж там палати,.. срібло-злото скрізь ряхтить (Л. Укр., І, 1951, 274);
Десь удалині, на протилежному березі, у буряній каламуті тьмяним сузір’ям ряхтіли вогні заводів (Баш., На.. дорозі, 1967, 7).
Словник української мови (СУМ-11)