рів
РІВ, ро́ву, ч. Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі.
Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245);
[Стась:] Кругом двору викопав [пан Яницький] глибоченний рів (Вас., III, 1960, 198);
Усі, хто тільки міг працювати, поїхали десь на земляні роботи, щоб ровами загородити шлях ворожим танкам (Панч, В дорозі, 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)