рів

Рів, ро́ву і рова́, ро́вові, ро́вом, в ро́ві і в рову́; рови́, -ві́в

Значення в інших словниках

1. рів — рів іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рів — КАНАВА, ТРАНШЕЯ, д. фоса, зап. кювет; рівчак, рівець; п! ЯМА.  Словник синонімів Караванського
3. рів — [р'іў] рову, м. (ў) роуву/ров'і, мн. рови, роув'іў два ровие  Орфоепічний словник української мови
4. рів — рову, ч. Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рів — РІВ, ро́ву, ч. Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі. Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Панас Мирний); [Стась:] Кругом двору викопав [пан Яницький] глибоченний рів (С.  Словник української мови у 20 томах
6. рів — РІВ, ро́ву, ч. Довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі. Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245); [Стась...  Словник української мови в 11 томах
7. рів — Довге заглиблення в землі, має оборонне призначення. У більшості випадків влаштовувалося перед валом, тим самим значно збільшуючи його висоту і обороноздатність.  Архітектура і монументальне мистецтво
8. рів — Рів, рову м. 1) Ровъ. ХС. III. 56. Є груша в лісі і рів коло неї. Драг. 80. Така правда, як у рові вовк іздох. Ном. № 6887. 2) Каналъ. Прийшла жидова рови копати, море спускати, Христа шукати. Чуб. III. 349. ум. ріве́ць, рівчак, рівчик. Рівець невеличкий прокопаний. Мир. ХРВ. 2 4.  Словник української мови Грінченка