рівнина
РІВНИ́НА, и, ж.
1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень.
На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (М. Коцюбинський);
Роль кожного бійця в гірських умовах виростала набагато більше, ніж це було в умовах рівнин (О. Гончар);
Проходив гори я, рівнини розпростерті, В траншеях без кінця я неутомно брів (М. Рильський).
2. чого, яка. Водяна поверхня чималих розмірів.
Пішла широка водяна рівнина, гайки по берегах, затоплені повінню дерева, човни рибалок (Ю. Яновський);
Спокійна рівнина річки сколихнулась, і з неї вистромилось щось огидне, темно-зелене, з нерухомими очима гада (О. Донченко);
Перед очима розстилалася темна рівнина ставка (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)