рівнина
РІВНИ́НА, и, ж.
1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень.
На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (Коцюб., III, 1956, 45);
Роль кожного бійця в гірських умовах виростала набагато більше, ніж це було в умовах рівнин (Гончар, III, 1959, 96);
Проходив гори я, рівнини розпростерті, В траншеях без кінця я неутомно брів (Рильський, Мости, 1948, 46).
2. чого, яка. Водяна поверхня чималих розмірів.
Пішла широка водяна рівнина, гайки по берегах, затоплені повінню дерева, човни рибалок (Ю. Янов., II, 1954, 90);
Спокійна рівнина річки сколихнулась, і з неї вистромилось щось огидне, темно-зелене, з нерухомими очима гада (Донч., І, 1956, 49);
Перед очима розстилалася темна рівнина ставка (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 191).
Словник української мови (СУМ-11)