1. Словник української мови в 11 томах

рівнина

РІВНИ́НА, и, ж.

1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень.

На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (Коцюб., III, 1956, 45);

Роль кожного бійця в гірських умовах виростала набагато більше, ніж це було в умовах рівнин (Гончар, III, 1959, 96);

Проходив гори я, рівнини розпростерті, В траншеях без кінця я неутомно брів (Рильський, Мости, 1948, 46).

2. чого, яка. Водяна поверхня чималих розмірів.

Пішла широка водяна рівнина, гайки по берегах, затоплені повінню дерева, човни рибалок (Ю. Янов., II, 1954, 90);

Спокійна рівнина річки сколихнулась, і з неї вистромилось щось огидне, темно-зелене, з нерухомими очима гада (Донч., І, 1956, 49);

Перед очима розстилалася темна рівнина ставка (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рівнина — рівни́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рівнина — (гірська) полонина, плоскогір'я, (з крутими краями) плято; рівнява. Словник синонімів Караванського
  3. рівнина — див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. рівнина — [р'іўнина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. рівнина — -и, ж. 1》 Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин і підвищень. 2》 чого, яка. Водяна поверхня чималих розмірів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рівнина — РІВНИ́НА, и, ж. 1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень. На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (М. Словник української мови у 20 томах
  7. рівнина — Вид рельєфу (на суходолі і морському дні) у формі просторої горизонтальної або легко нахиленої площини; утворюється як структурна форма (вел. континентальні) або в результаті діяльності зовнішніх факторів, ск., акумулятивні, морени донної, денудаційні. Універсальний словник-енциклопедія
  8. рівнина — РІВНИ́НА (велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень), ПЛОЩИ́НА, ПЛО́ЩА діал., ПОЛІ́Г діал. Поїзд огинає сірий лісок на горбі, вирвався на рівнину, докінчує останні кілометри (М. Словник синонімів української мови
  9. рівнина — Рівнина́, -ни́; -ни́ни, -ни́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рівнина — Рівнина, -ни ж. Равнина, ровное мѣсто. Словник української мови Грінченка