рівний
РІ́ВНИЙ, а, е.
1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий.
Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (Н.-Лев., II, 1956, 384);
Зокола стіни не рівні та білі, а брудні — аж чорні (Мирний, IV, 1955, 249);
Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш… (Коцюб., II, 1955, 235);
// у знач. ім. рі́вне, ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень.
Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (Гончар, III, 1959, 428).
2. Який не має викривлень, закрутів; прямий.
Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Н.-Лев., II, 1956, 354);
В кінці рівної, як промінь, алеї.. горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Смолич, І, 1958, 57);
Тоді вони [верби] були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Тют., Вир, 1964, 421);
// Який не має нахилу; стрімкий.
Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Н.-Лев., І, 1956, 49);
// Який не має різких потовщень, розширень.
Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Коцюб., І, 1955, 235);
Рівна нитка;
// Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.).
З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже немолода, але проворна, рівна й висока (Н.-Лев., 11, 1956, 224);
Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (Рильський, III, 1961, 173);
// Який не має випуклостей (про лоб).
Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (Н.-Лев., II, 1956, 343);
// Який має правильну, без викривлень форму.
В бережках неждано прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору (Стельмах, І, 1962, 128).
◊ Зійти́ з рі́вної доро́ги див. доро́га;
Зрива́тися (зірва́тися, зметну́тися, схо́плюватися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні но́ги див. нога́;
Поста́вити на рі́вні но́ги кого — допомогти кому-небудь знайти впевненість у собі, віру в свої сили.
На флоті Павло був веселий, кмітливий і швидкий, як чайка в польоті. Це з ним тут щось сталося. Треба його поставити на рівні ноги, розбудить, щоб прокинувся назавжди (Кучер, Трудна любов, 1960, 202);
Рі́вний як сві́чка див. сві́чка.
3. Який нічим не відрізняється від кого-, чого-небудь; однаковий.
— Рівна, сестро милая, нам доля з тобою (Гл., Вибр., 1951, 233);
Черниш і Сагайда мали рівні звання, і спочатку було невідомо, хто з них буде призначений командиром роти (Гончар, III, 1959, 374);
У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (Сос., І, 1957, 128);
// Однаковий за розміром, величиною, формою, вагою, зростом і т. ін.
— Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Мирний, І, 1949, 329);
Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (Коцюб., III, 1956, 49);
// Який здійснюється, проводиться однаковими щодо сили, вправності сторонами, противниками (про бій, змагання і т. ін.).
Рівний двобій;
// Такий самий, однаковий особистими якостями, властивостями.
Одного батька [діти], та не рівні (Номис, 1864, № 9222);
Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Мирний, IV, 1955, 119);
// кому, чому, з ким — чим. Рівноцінний з ким-, чим-небудь.
А що є рівне із Москвою в цілому світі, з молодою, завжди квітучою, мов сад?! (Нагн., Вибр., 1950, 98);
Обіцяне — рівнеє боргу (Сос., І, 1957, 453);
Це Марися, це Зміївна, Йде, найкращій квітці рівна, По нічній рясній росі, — Стрічка в’ється у косі (Перв., Казка.., 1958, 56).
Нема́ (не було́, не бу́де) рі́вного (рі́вної) кому, чому — хтось або щось є найкращим (найкращою) своїми якостями, властивостями.
Кожен козак обертався в.. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (Тулуб, Людолови. І, 1957, 63);
Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (Гжицький, Опришки, 1962, 133);
Улиці, півні, собаки, люди, — Все веселим видалось мені, І здалося, що весни не буде, Рівної веселій тій весні (Рильський, І, 1956, 144);
Не ма́ти собі́ рі́вного див. ма́ти 2.
4. Рівномірний, постійний у своєму виявленні.
Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303);
Маруся не спала. Серце нило одностайним, рівним болем, (Хотк., II, 1966, 131);
На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Ю. Янов., II, 1958, 81);
— А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом (Стельмах, II, 1962, 312);
// Одного, однакового ритму; розмірений.
Удосвіта його [хворого] дихання зробилося таке рівне й тихе, що Гаїнці здалося, мов уже він перестає дихати… (Гр., II, 1963, 482);
Рівний пульс;
// Який не має підвищень чи знижень тону (про голос і т. ін.).
Її спокійні, рівні слова не обманювали його (Фр., VII, 1951, 66);
Парубок підходить до неї [хатини] і чує з її середини рівний, одноманітний голос (Стельмах, І, 1962, 139);
// Однаковий за кольором, забарвленням, інтенсивністю і т. ін.
Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Мирний, IV, 1955, 312);
У темряві, густій, тяжкій і рівній, Прокинувсь я (Рильський, III, 1961, 293);
// Позбавлений труднощів, ускладнень, без відступів, збочень (про життя, життєвий шлях).
В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях (Рильський, II, 1960, 297);
Турбота про подругу.. відволікала Ганну від важких думок і робила її життя яснішим, рівнішим (Коз., Сальвія, 1959, 125).
5. Який може рівнятися з ким-небудь своєю гідністю, заслугами, знаннями, досвідом, походженням і т. ін.
Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про.. різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Гончар, II, 1959, 407);
// Який має однакові з ким-, чим-небудь права; рівноправний.
— А кажіть: хто над вами тут є отаман, чи який старший? — Нема нікого старшого, ми тут усі рівні (Кв.-Осн., II, 1956, 116);
Стали рівними гуцули Поміж народами всіма (Криж., Під зорями.., 1950, 59);
// Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю.
Конституція.. запровадила систему прямих, рівних і загальних при таємному голосуванні виборів до органів влади (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 17);
При комунізмі всі люди матимуть рівне становище в суспільстві (Програма КПРС, 1961, 55).
◊ На рі́вній нозі́ див. нога́.
6. перен. Урівноважений, спокійний (про людину, її вдачу, поведінку).
Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Коцюб., II, 1955, 253);
В поводженні з товаришами він був рівний, надійний (Гончар, Людина.., 1960, 31).
7. чому і без додатка. Який дорівнює, відповідає величині чого-небудь або складає якусь величину.
Жінка його Марина Карповна принесла до його худоби не тільки частину своєї, рівну його частині, а ще й добрий жіночий розпорядок (Мирний, І, 1954, 150);
Два двогранні кути вважаються рівними, якщо вони при вкладанні можуть суміститись (Геом., II, 1954, 17).
8. Виражений круглими цифрами (про число, рахунок і т. ін.).
— То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (Стельмах, II, 1962, 174).
Значення в інших словниках
- рівний — (який не має заглибин і підвищень) гладкий, плоский, плескатий, гладенький. Словник синонімів Полюги
- рівний — рі́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- рівний — Гладкий; (як промінь) прямий, простий; (як стіна) крутий, стрімкий; (стан) стрункий; (лоб) не опуклий; (пай) однаковий, такий самий; (з чим) рівновартий, рівноцінний, рівнозначний; (- дихання) рівномірний, РИТМІЧНИЙ; (голос) однотонний... Словник синонімів Караванського
- рівний — Вигладжений, випрасуваний, вирівняний, гладенький, гладесенький, гладжений, гладісішйсий, гладкоствольний, гладюнький, гладюсенький, підрівняний, плавкий, порівняний, правий, прасований, рівненький, рівнесенький, рівнінький, рівнюсенький, рівнюський... Словник синонімів Вусика
- рівний — [р’іўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- рівний — -а, -е. 1》 Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. || у знач. ім. рівне, -ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень. 2》 Який не має викривлень, закрутів; прямий. || Який не має нахилу; стрімкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рівний — 1. однаковий, однакий, однаковісінький, такий, такий же, такісінький, отакий, такенний, такелений, тотожній 2. це хідник Словник чужослів Павло Штепа
- рівний — РІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (І. Словник української мови у 20 томах
- рівний — зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер). на рі́вній нозі́ з ким, перев. зі сл. Фразеологічний словник української мови
- рівний — ОДНА́КОВИЙ (який нічим не різниться від інших у чому-небудь), РІ́ВНИЙ, ОДНА́КИЙ розм., ОДИ́Н перев. із сл. вік, ріст, розмір і т. ін.; ОДНОСТА́ЙНИЙ діал. (скрізь однаковий — про колір). Чуттям з тобою брати ми, Однакову думку плекаєм (П. Словник синонімів української мови
- рівний — Рі́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)