рівний

РІ́ВНИЙ, а, е.

1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий.

Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (І. Нечуй-Левицький);

Зокола стіни не рівні та білі, а брудні – аж чорні (Панас Мирний);

Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш... (М. Коцюбинський);

// у знач. ім. рі́вне, ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень.

Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (О. Гончар).

2. Який не має викривлень, закрутів; прямий.

Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький);

В кінці рівної, як промінь, алеї .. горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Ю. Смолич);

Тоді вони [верби] були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Григорій Тютюнник);

// Який не має нахилу; стрімкий.

Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (І. Нечуй-Левицький);

// Який не має різких потовщень, розширень.

Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (М. Коцюбинський);

Рівна нитка;

// Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.).

З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже немолода, але проворна, рівна й висока (І. Нечуй-Левицький);

Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (М. Рильський);

// Який не має випуклостей (про лоб).

Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (І. Нечуй-Левицький);

// Який має правильну, без викривлень форму.

В бережках неждано прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору (М. Стельмах).

3. Який нічим не відрізняється від кого-, чого-небудь; однаковий.

– Рівна, сестро милая, нам доля з тобою (Л. Глібов);

Черниш і Сагайда мали рівні звання, і спочатку було невідомо, хто з них буде призначений командиром роти (О. Гончар);

У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (В. Сосюра);

// Однаковий за розміром, величиною, формою, вагою, зростом і т. ін.

– Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті [частини] паювати (Панас Мирний);

Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (М. Коцюбинський);

// Який здійснюється, проводиться однаковими щодо сили, вправності сторонами, противниками (про бій, змагання і т. ін.).

Рівний двобій;

// Такий самий, однаковий особистими якостями, властивостями.

Одного батька [діти], та не рівні (Номис);

Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Панас Мирний);

// кому, чому, з ким – чим. Рівноцінний з ким-, чим-небудь.

Обіцяне – рівнеє боргу (В. Сосюра);

Це Марися, це Зміївна, Йде, найкращій квітці рівна, По нічній рясній росі, – Стрічка в'ється у косі (Л. Первомайський).

4. Рівномірний, постійний у своєму виявленні.

Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (М. Коцюбинський);

Маруся не спала. Серце нило одностайним, рівним болем, (Г. Хоткевич);

На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Ю. Яновський);

– А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя – і затеплились вони рівним вогнем перед образом (М. Стельмах);

// Одного, однакового ритму; розмірений.

Удосвіта його [хворого] дихання зробилося таке рівне й тихе, що Гаїнці здалося, мов уже він перестає дихати... (Б. Грінченко);

Рівний пульс;

// Який не має підвищень чи знижень тону (про голос і т. ін.).

Її спокійні, рівні слова не обманювали його (І. Франко);

Парубок підходить до неї [хатини] і чує з її середини рівний, одноманітний голос (М. Стельмах);

// Однаковий за кольором, забарвленням, інтенсивністю і т. ін.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний);

У темряві, густій, тяжкій і рівній, Прокинувсь я (М. Рильський);

// Позбавлений труднощів, ускладнень, без відступів, збочень (про життя, життєвий шлях).

Турбота про подругу .. відволікала Ганну від важких думок і робила її життя яснішим, рівнішим (В. Козаченко).

5. Який може рівнятися з ким-небудь своєю гідністю, заслугами, знаннями, досвідом, походженням і т. ін.

Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про .. різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (О. Гончар);

// Який має однакові з ким-, чим-небудь права; рівноправний.

– А кажіть: хто над вами тут є отаман, чи який старший? – Нема нікого старшого, ми тут усі рівні (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю.

Рівні загальні вибори;

Рівне становище в суспільстві.

6. перен. Урівноважений, спокійний (про людину, її вдачу, поведінку).

Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (М. Коцюбинський);

В поводженні з товаришами він був рівний, надійний (О. Гончар).

7. чому і без дод. Який дорівнює, відповідає величині чого-небудь або становить якусь величину.

Жінка його Марина Карповна [Карпівна] принесла до його худоби не тільки частину своєї, рівну його частині, а ще й добрий жіночий розпорядок (Панас Мирний);

Два двогранні кути вважаються рівними, якщо вони при вкладанні можуть суміститися (з навч. літ.).

8. Виражений круглими цифрами (про число, рахунок і т. ін.).

– То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (М. Стельмах).

На рі́вних права́х див. пра́во;

Рі́вний (ста́лий) хара́ктер див. хара́ктер;

Рі́вний ста́ном див. стан¹.

○ (1) На рі́вних, у знач. присл. – виявляючи, маючи однакові з ким-, чим-небуть можливості;

(2) На рі́вні:

а) як слід, як належить, як і повинно бути.

[Радіон (подивився на його годинник):] Точно! Ідіть, Антоне Лукичу. Щоб все було на рівні... (О. Корнійчук);

б) (чого) у повній відповідності з чим-небудь.

Вміти творити – це означає бути .. мислителем своєї епохи, свого часу, бути на рівні передових ідей свого часу, бути виразником інтересів свого суспільства (О. Довженко).

◇ Зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги див. схо́дити;

Зрива́тися (схо́плюватися, підхо́плюватися і т. ін.) / зірва́тися (зметну́тися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні ([рі́вні] но́ги) див. зрива́тися;

На рі́вній нозі́ див. нога́;

На рі́вному мі́сці див. мі́сце;

Нема́ (нема́є, не було́) рі́вного див. нема́;

Не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних) див. ма́ти²;

Позрива́тися на [рі́вні] но́ги див. позрива́тися;

(3) Поста́вити на рі́вні но́ги (д) див. поста́вити¹;

(4) Рі́вний, як сві́чка – стрункий; який тримається дуже рівно, прямо.

Олександра стояла, спершись на сапу, рівна, як свічка (М. Коцюбинський);

Незабаром прибув дипломат. Сухорлявий і рівний, як свічка (С. Олійник).