рівнина

РІВНИ́НА (велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень), ПЛОЩИ́НА, ПЛО́ЩА діал., ПОЛІ́Г діал. Поїзд огинає сірий лісок на горбі, вирвався на рівнину, докінчує останні кілометри (М. Кропивницький); Степова, не дуже велика річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Б. Грінченко); Снігова площа простяглась Навкруг (І. Франко); Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Я. Щоголів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рівнина — рівни́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
рівнина — (гірська) полонина, плоскогір'я, (з крутими краями) плято; рівнява. Словник синонімів Караванського
рівнина — див. Земля Словник синонімів Вусика
рівнина — [р'іўнина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
рівнина — -и, ж. 1》 Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин і підвищень. 2》 чого, яка. Водяна поверхня чималих розмірів. Великий тлумачний словник сучасної мови
рівнина — РІВНИ́НА, и, ж. 1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень. На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (М. Словник української мови у 20 томах
рівнина — Вид рельєфу (на суходолі і морському дні) у формі просторої горизонтальної або легко нахиленої площини; утворюється як структурна форма (вел. континентальні) або в результаті діяльності зовнішніх факторів, ск., акумулятивні, морени донної, денудаційні. Універсальний словник-енциклопедія
рівнина — Рівнина́, -ни́; -ни́ни, -ни́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рівнина — РІВНИ́НА, и, ж. 1. Досить велика ділянка земної поверхні без істотних западин та підвищень. На нагірній рівнині навкруги могили зеленів молодий садок (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
рівнина — Рівнина, -ни ж. Равнина, ровное мѣсто. Словник української мови Грінченка