різанина
РІЗАНИ́НА, и, ж.
1. Дія за знач. рі́зати 2.
– Пробі, якої трясці йому тут треба. Щоб знову різанина пішла? (А. Головко);
Він полюбляв вечорами розповідати про колгоспи, про осяйне майбутнє цього руху і ледве не призвів до різанини в таборі, коли думки поділились і його самого трохи не задушили (Ю. Яновський).
2. Жорстоке кровопролиття, вбивство людей.
Чого ж ви давню славите Руїну, столітню по дорогах різанину, столітній безсуд і тяжке насильство, ґвалт ваших пращурок і люте здирство..? (П. Куліш);
Тепер, правда, багато козаків у далекі походи женуть, і чимало їх гине, але в краю такої різанини нема, як за Руїни бувала (Б. Лепкий);
Царський уряд нацьковував народи Росії один на одного, влаштовував криваві єврейські погроми, вірмено-татарську різанину, всіляко розпалював ненависть між російським народом і народами інших націй (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)