різаний
РІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до рі́зати 1–7, 9.
Він лежав, розкинувши руки, і його ноги вилізли з-під ковдри. Леся подивилася на Валентинові ноги і, побачивши, що Валентинові ноги брудні і що на них траурні, давно не різані нігті, одвернулась (М. Хвильовий);
Якщо кажуть, що є вольові обличчя, то саме таким було Полуботкове, велике, ніби різане різцем, смагляве, чепурне (Ю. Мушкетик);
// у знач. прикм.
Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний).
2. у знач. прикм. Який зроблено чим-небудь гострим, який утворюється від порізу (про рану).
3. у знач. прикм. Зробл., вигот. вирізуванням.
Мати справила дочці червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем (І. Нечуй-Левицький);
// Прикрашений вирізьбленим візерунком.
На ґанку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, – молодий муж і молода жона (І. Франко).
4. у знач. прикм., спорт., розм. Здійснений по дотичній відносно м'яча, кулі; спрямований убік.
Різаний удар;
Різана подача;
// Який є наслідком такого удару, подання.
Різаний м'яч.
(1) Як (мов, на́че і т. ін.) рі́заний – дуже голосно.
– Я не хочу їсти, – мов різаний, зарепетував хлопець, – Я вже поїв усе, що ти давала (Ю. Збанацький);
Раптом за спиною хтось страшно, наче різаний, застогнав. Тарас допитливо подивився в той бік (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)