різаний
РІ́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до рі́зати 1-7, 9;
// У знач. прикм.
Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Мирний, І, 1954, 281).
Мов (на́че і т. ін.) рі́заний — дуже голосно.
— Я не хочу їсти, — мов різаний, зарепетував хлопець, — Я вже поїв усе, що ти давала (Збан., Мор. чайка, 1959, 15);
Раптом за спиною хтось страшно, наче різаний, застогнав. Тарас допитливо подивився в той бік (Баш, На землі.., 1957, 6).
2. у знач. прикм. Який зроблено чим-небудь гострим, який утворюється від порізу (про рану).
3. у знач. прикм. Зробл., вигот. вирізуванням.
Мати справила дочці червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем (Н.-Лев., II, 1956, 176);
// Прикрашений вирізьбленим візерунком.
На ганку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, — молодий муж і молода жона (Фр., VIII, 1952, 282).
4. у знач. прикм., спорт., розм. Здійснений по дотичній відносно м’яча, кулі; спрямований убік.
Різаний удар; Різана подача;
// Який є наслідком такого удару, подання.
Різаний м’яч.
Словник української мови (СУМ-11)