різаний

РІ́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до рі́зати 1-7, 9;

// У знач. прикм.

Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Мирний, І, 1954, 281).

Мов (на́че і т. ін.) рі́заний — дуже голосно.

— Я не хочу їсти, — мов різаний, зарепетував хлопець, — Я вже поїв усе, що ти давала (Збан., Мор. чайка, 1959, 15);

Раптом за спиною хтось страшно, наче різаний, застогнав. Тарас допитливо подивився в той бік (Баш, На землі.., 1957, 6).

2. у знач. прикм. Який зроблено чим-небудь гострим, який утворюється від порізу (про рану).

3. у знач. прикм. Зробл., вигот. вирізуванням.

Мати справила дочці червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем (Н.-Лев., II, 1956, 176);

// Прикрашений вирізьбленим візерунком.

На ганку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, — молодий муж і молода жона (Фр., VIII, 1952, 282).

4. у знач. прикм., спорт., розм. Здійснений по дотичній відносно м’яча, кулі; спрямований убік.

Різаний удар; Різана подача;

// Який є наслідком такого удару, подання.

Різаний м’яч.