різка
РІ́ЗКА, и, ж.
1. Зрізаний з якого-небудь дерева або куща тонкий, гнучкий прутик.
Вона підійшла з кухонним ножем до розквітлої черешні і власноручно зрізала кілька гнучких, тонких різок (О. Донченко);
Носять школярі сухі розсохлі різки, кладуть на купки (С. Ковалів);
// Один або кілька зв'язаних прутиків, якими карають кого-небудь.
– От не мовчи-но мені, от тільки не мовчи, я-а-а-а тобі! – скрикнула Мартоха й замахнула різкою (Леся Українка);
Та й вибили поповича Дрібними різками... (Я. Щоголів);
// перев. мн. Покарання, удари такими прутиками або довгою гнучкою палицею.
– Ще в бурсі було сяк-так – вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної різки! (І. Нечуй-Левицький);
Уява вже вималювала жахливу рекрутчину, муштру, різки (Н. Рибак);
В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (З. Тулуб).
2. Дрібно порізана, посічена солома для годівлі худоби; січка.
Різка грубих кормів у запареному вигляді в суміші з іншими кормами охоче поїдається тваринами (з наук. літ.).
3. Пристрій або інструмент для різання чого-небудь.
– Говори, говори! Я так люблю тебе... слухати! – Ярослав не відає, на який рахунок прийняти оце щире зізнання, – на свій особистий чи на всю злагоджену колону кормопереробних машин з бункерами, транспортерами, мийками, різками, дробарками, запарниками... (І. Волошин);
Він уявив собі нову ферму. Ось з бункера транспортером подається в різку корм, потім іде в запарні котли (з газ.).
4. заст., розм. Міра землі, що дорівнювала 2,5 морга.
Словник української мови (СУМ-20)