різнитися

РІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок.

1. Мати різницю в чомусь, несхожість з ким-, чим-небудь; відрізнятися від когось, чогось.

Напад лютості небагато різнився .. від нападу епілепсії (І. Франко);

Вони різнились лише тим, що Зоя була блондинка, Тамара – шатенка (М. Трублаїні);

Байдина хата – край села. Невеличка, нічим не різниться від сусідських (Ю. Мушкетик).

2. рідко. Розходитися в різні боки; розлучатися.

Отак на березі Каяли Брати різнились (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. різнитися — різни́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. різнитися — [р'ізнитиес'а] -ниц':а, -з(‘)н'ац':а  Орфоепічний словник української мови
3. різнитися — -нюся, -нишся, недок. 1》 Мати різницю у чомусь, несхожість з ким-, чим-небудь; відрізнятися від когось, чогось. 2》 рідко. Розходитися в різні боки; розлучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. різнитися — ВІДРІЗНЯ́ТИСЯ (бути неоднаковим з іншими, несхожим якоюсь ознакою, рисою), РІЗНИ́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, РОЗБІГА́ТИСЯ з кимсь, чимсь; ВІДХО́ДИТИ (набувати нових ознак, рис, ставати несхожим на інших). — Док.: відійти́.  Словник синонімів української мови
5. різнитися — РІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, недок. 1. Мати різницю у чомусь, несхожість з ким-, чим-небудь; відрізнятися від когось, чогось. Напад лютості небагато різнився.. від нападу епілепсії (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. різнитися — Різни́тися, -ню́ся, -ни́шся гл. 1) Отличаться, различаться. 2) Отдѣляться, расходиться, разставаться. Оттак на березі Каяли брати різнились, бо не стало крови-вина. Шевч. 646.  Словник української мови Грінченка