різнити

РІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм.

1. кого, що. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного.

Різнити козлищ від овець – Нехитра Богова наука... (М. Рильський);

Хоч багато що різнить вас, багато між вами несхожого, але ж єднає вас найголовніше – жага праці, сила любові, поривання душі... (О. Гончар).

2. кого, що. Викликаючи ворожнечу, чвари між ким-небудь, роз'єднувати.

Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний).

3. рідко. Те саме, що різни́тися 1.

Та [дівчина], яку він знайшов, не різнила з тим образом, що змалювала йому фантазія (Б. Грінченко).

4. рідко. Розходитися в різні боки, не бути разом; роз'єднуватися.

Почалася довга розмова про те, що та як треба робити. Держатися купи, ні в якому разі не різнити, а дружно йти тим самим шляхом, що й досі... (Б. Грінченко);

// Розкидати дріб в усі боки (про рушницю).

Рушниця різнить (Сл. Б. Грінченка).

5. рідко. Фальшивити в хорі або оркестрі.

Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. різнити — різни́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. різнити — (А від Б) відрізняти, розрізняти; (людей) роз'єднувати, розсварювати.  Словник синонімів Караванського
3. різнити — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. 2》 перех. Викликаючи ворожнечу, чвари між ким-небудь, роз'єднувати. 3》 неперех., рідко. Те саме, що різнитися 1). 4》 неперех., рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. різнити — Ріжнити, виріжнювати, виріжнити, повиріжнювати, відріжнювати, відріжнити, повідріжнювати, поріжнювати, поріжнити, розріжнювати, розріжнити, порозріжнювати, ріжноманітніти, зріжноманітнювати, зріжноманітніти, уріжноманітнювати, уріжноманітніти  Словник чужослів Павло Штепа
5. різнити — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти.  Словник синонімів української мови
6. різнити — РІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. перех. Робити різницю між ким-, чим-небудь; відрізняти одне від одного. Різнити козлищ від овець — Нехитра богова наука… (Рильський, Поеми, 1957, 186); Хоч багато що різнить вас, багато між вами несхожого...  Словник української мови в 11 томах
7. різнити — Різни́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Не быть въ согласіи съ кѣмъ, чѣмъ, отдѣлять отъ, идти врозь. Не можна теж запевнять, що і в таких людей, як Марко Вовчок не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33. 2) Въ хоровомъ пѣніи, въ оркестрѣ: фальшивить.  Словник української мови Грінченка