різноголосиця
РІЗНОГОЛО́СИЦЯ, і, ж.
1. Незлагодженість голосів, звуків.
Старшокласники відповіли [на привітання] голосно й одностайно, лише в шеренгах новаків прозвучала різноголосиця (С. Добровольський);
// Голоси, мова, що звучать по-різному, на різні лади; безладний шум.
Демонстрації втишиться різноголосиця (А. Малишко).
2. перен. Відсутність єдності, одностайності в поглядах, думках, діях і т. ін.
Словник української мови (СУМ-20)