різноголосиця
РІЗНОГОЛО́СИЦЯ, і, ж.
1. Незлагодженість голосів, звуків.
Старшокласники відповіли [на привітання] голосно й одностайно, лише в шеренгах новаків прозвучала різноголосиця (С. Добровольський);
// Голоси, мова, що звучать по-різному, на різні лади; безладний шум.
Демонстрації втишиться різноголосиця (А. Малишко).
2. перен. Відсутність єдності, одностайності в поглядах, думках, діях і т. ін.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- різноголосиця — різноголо́сиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- різноголосиця — -і, ж. 1》 Незлагодженість голосів, звуків. || Голоси, мова, що звучать по-різному, на різні лади; безладний шум. 2》 перен. Відсутність єдності, одностайності в поглядах, думках, діях і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різноголосиця — НЕЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ (відсутність єдності, узгодженості дій, думок, звуків і т. ін.), НЕЗЛА́ГОДА, НЕДРУ́ЖНІСТЬ, НЕУЗГО́ДЖЕНІСТЬ, НЕПОГО́ДЖЕНІСТЬ (відсутність узгодженості, домовленості з ким-небудь); НЕЧІ́ТКІСТЬ, РІЗНОБІ́Й підсил. Словник синонімів української мови
- різноголосиця — РІЗНОГОЛО́СИЦЯ, і, ж. 1. Незлагодженість голосів, звуків. Старшокласники відповіли [на привітання] голосно й одностайно, лише в шеренгах новаків прозвучала різноголосиця (Добр., Ол. Словник української мови в 11 томах