рілля
РІЛЛЯ́, і́, ж.
Виоране поле.
– Чим нам жити? Зима недалеко. У мене нема ні поля, ні ріллі, нема збіжжя, ані бульби (І. Франко);
На стежках уже підсихав ґрунт, і схили зарябіли масними латками ріллі (С. Чорнобривець);
* У порівн. Сорочка на ньому без застіжки .. та чорна, як рілля (І. Нечуй-Левицький);
// Зораний шар ґрунту.
Гора була така крута, що у великі дощі рілля скочувалась з водою униз, а воли ледве тягли плуга по косогору (І. Нечуй-Левицький);
Дуже добра оранка. Рілля як масло... (С. Чорнобривець);
Кремезний, волохатоголовий Кифір Авдюк зупинився на краю зораного поля, набрав у жменю ріллі і тулить її до усміхнених уст, чола, пломенистих вилиць (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)