рішучість
РІШУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. рішу́чий 1, 2.
[Хоростіль:] І ви, панно, будьте здорові! Чого вам більше бажати? Щоб ваша рішучість і енергія не покидали вас ніколи! (І. Франко);
Командувач виявив за даних обставин всю силу характеру й рішучість полководця (Ю. Яновський);
В її погляді була тепер спокійна рішучість (Л. Дмитерко);
Воронцов дружив з командиром полку, любив його за рішучість та чесність в бою, за гарячий темперамент (О. Гончар);
Як на крилах, мчав з фортеці Лазаревський, повний рішучості негайно клопотатися, щоб якось полегшити долю Шевченка (З. Тулуб);
– Хочу я, Голдо, в цирк поступити, акробатом стати, а от рішучості ніяк не наберусь... (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)