сабантуй
САБАНТУ́Й, я, ч.
У башкирів і татар – народне свято з нагоди закінчення весняних польових робіт.
На території музею в Пирогово було організовано роботу національних міні-містечок, у яких відвідувачі могли ознайомиться з декоративним мистецтвом, традиційними народними ремеслами, а також із національними обрядами – “побувати” на татарському “Сабантуї” або на німецькому весіллі (з газ.);
// перен., розм. Галаслива гулянка.
– Сабантуй, сабантуй! – закричав Юлій од надміру почуттів, бо він і пити майже не пив, у нього хвора печінка, й виразка шлунку, й ще щось (Ю. Мушкетик);
// перен., розм. Жорстокий бій; артилерійська підготовка.
– Командир дивізіону усвідомив, яку задачу має виконати сьогодні наш артдивізіон? – Так, все зрозуміло: генеральний сабантуй, товаришу полковник (Іван Ле і О. Левада);
Забирай, друже, людей і... знову по міни. На ранок має бути “сабантуй”. Черниш козирнув і подав команду на п'ятий рейс (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)