сабантуй
САБАНТУ́Й, я, ч. У башкирів і татар — народне свято з нагоди закінчення весняних польових робіт;
// перен., розм. Жорстокий бій; артилерійська підготовка.
— Командир дивізіону усвідомив, яку задачу має виконати сьогодні наш артдивізіон? — Так, все зрозуміло: генеральний сабантуй, товаришу полковник (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 410).
Словник української мови (СУМ-11)