садизм
САДИ́ЗМ, у, ч.
1. Патологічна пристрасть до жорстокості, катування, насолода від страждань інших.
Для його [фашиста] підленької душі було байдуже, чим скінчиться допит: чи розповість полонянка що-небудь, чи ні. Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик);
Чи не здається вам, що зараз у нас .. насаджується ідеологія сьогоднішнього “солодкого життя”, в основі якої – культ матеріального збагачення, сексу, вседозволеності, садизму? (з газ.);
* Образно. Я наче прокинувся. Страшна, невблаганна подібність устала потворою переді мною: це ж не самотня берізка безпорадно стоїть перед садизмом осінньої негоди, це – Синя Волошка в освітленому покою ротмістра Воронова, це мій сполоханий ранком дитячий сон... (Б. Антоненко-Давидович).
2. Досягнення сексуального задоволення шляхом завдавання фізичних або моральних страждань статевому партнеру.
Словник української мови (СУМ-20)