садовитися
САДОВИ́ТИСЯ, довлю́ся, до́вишся; мн. садо́вляться; недок., розм.
Те саме, що сіда́ти 1.
Ідуть якісь люди..; зблизились до мене й на добридень дали. – Добридень! – кажу й собі. – Садовіться та одпочиньмо трохи (Марко Вовчок);
[Жандар Куче (садовиться біля середнього стовпа):] Я просив би чарочку (Леся Українка);
Гарно ж було, як гроза перейшла, що й сказати не можна! З коней попони здіймали та всі на вози садовились (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)