садовитися
САДОВИ́ТИСЯ, довлю́ся, до́вишся; мн. садо́вляться; недок., розм. Те саме, що сіда́ти 1.
Ідуть якісь люди..; зблизились до мене й на добридень дали. — Добридень! — кажу й собі. — Садовіться та одпочиньмо трохи (Вовчок, І, 1955, 8);
[Жандар Куче (садовиться біля середнього стовпа):] Я просив би чарочку (Л. Укр., IV, 1954, 230);
Гарно ж було, як гроза перейшла, що й сказати не можна! З коней попони здіймали та всі на вози садовились (Тич., І, 1957, 243).
Словник української мови (СУМ-11)