саж
САЖ, а́, ч.
1. Рублений хлів, у якому відгодовують свиней.
Ні в чому не кохалася так тітка Софія, як у кабанах. І тепер у сажі сиділо два кабани, завбільшки з телят (Л. Яновська);
Підійшов [Литка] до великого сажа .. Звідти захрюкала одгодована свиня (Г. Епік);
Комин розвалив [дід], вікна цеглою позакладав .. Була хата як хата, а тепер якийсь саж (Ю. Мокрієв);
* У порівн. У хаті в тебе, Параско, як у сажу (Ганна Барвінок);
// Такий хлів, що використовувався для покарання, для тимчасового ув'язнення.
Добра чимало Вони творили на землі, Ріками сльози розлили, А кров морями .. За нас, сердешних, мир палили! Поки їх в саж не засадили (Т. Шевченко);
– А мені треба уроки учити. Учитель і вчора нахвалявся: бути тобі, каже, Василю, у сажі... А я чим винуватий? Позавчора картоплю вибирали... Ви сказали: іди вибирати, покинь книжку... (Панас Мирний);
// Місце в хліві, клітка, де відгодовують гусей, індиків і т. ін.
2. Сплетений з лози овальний (у формі яйця) кошик, у якому, зануривши у воду, зберігають виловлену рибу.
Савка ловив рибу, і йому треба було лози на сажі (Б. Грінченко);
– Чого це ти до другого берега правиш? – сердито обізвався Йонька .. – Там у мене саж прихований. – І багато назбирав [риби]? – Кілограмів двадцять... (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)