салогуб
САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл.
Міщанин; торговець.
– Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл.
Міщанин; торговець.
– Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)