салогуб
САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл. Міщанин; торговець.
— Он, бачите, каже Гвинтовка,— ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш, Вибр., 1969, 123).
Словник української мови (СУМ-11)САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл. Міщанин; торговець.
— Он, бачите, каже Гвинтовка,— ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш, Вибр., 1969, 123).
Словник української мови (СУМ-11)