салоновий
САЛО́НОВИЙ, а, е.
Те саме, що сало́нний.
Природжена спокійність і навіть .. неповорушливість [незворушність] .. ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (І. Нечуй-Левицький);
Рішуче не можна було в цій бідно, хоч чисто зодягненій людині признати колишнього салонового панича (М. Коцюбинський);
Саня почала грати якусь салонову п'єсу (Леся Українка);
Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася (І. Франко);
Аполлон спинивсь, бо кінець пісні був не надто салоновий (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)