салонний
САЛО́ННИЙ, а, е.
Прикм. до сало́н 1, 2.
Він не боявся остракізму з боку салонних дам (О. Гончар);
– Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (В. Гжицький);
Галль був надзвичайно популярний, але світські дилетанти та салонні дотепники неспроможні були оцінити матеріалістичну суть його робіт (з наук.-попул. літ.);
// Власт. салонові (у 1, 2 знач.); заведений у салоні, такий, як у салоні.
Бальзак з серцем запустив п'ятірню в скуйовджену гриву волосся. – Ох, Єво, як обридли мені салонні розмови! (Н. Рибак);
Салонні манери;
// Розрахований на смаки салону (у 2 знач.).
Салонна поезія;
Салонна музика;
// Вишуканий; підкреслено ґречний.
Словник української мови (СУМ-20)