салонний
САЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до сало́н 1, 2.
Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Гончар, Таврія, 1952, 382);
— Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353);
Галль був надзвичайно популярний, але світські дилетанти та салонні дотепники неспроможні були оцінити матеріалістичну суть його робіт (Наука.., 12, 1965, 21);
// Власт. салонові (у 1, 2 знач.); заведений у салоні, такий, як у салоні.
Бальзак з серцем запустив п’ятірню в скуйовджену гриву волосся. — Ох, Єво, як обридли мені салонні розмови! (Рибак, Помилка.., 1956, 115);
Салонні манери;
// Розрахований на смаки салону (у 2 знач.).
Салонна поезія; Салонна музика;
// Вишуканий; підкреслено гречний.
Словник української мови (СУМ-11)