салют
САЛЮ́Т, у, ч.
1. Урочисте вшанування кого-, чого-небудь рушничними або артилерійськими залпами, ракетами, спуском і підняттям прапора і т. ін.
– Це, певно, гонець від султана. – Але ж стамбульський гонець підніс би прапор з півмісяцем і з вежі фортеці привітали б його урочистим салютом (З. Тулуб);
Вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників... (О. Донченко);
Техніку хоронять, як солдатів після великих баталій – у братські могили. Лиш салютів немає, і ніхто туди не прийде з квітами. Погожого дня накрикінці літа 1987 року ми знову їхали до Прип'яті (А. Михайленко);
Минуло з півроку, як одгриміли салюти перемоги, повернулися додому – хто цілий, хто покалічений, хто жахливо спотворений – чоловіки в інших родинах, тільки не повернувся Олег – нема ні його самого, ні похоронної... (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Така всеосяжна, всепроникаюча весна ще ніколи не йшла над землею. Кожним своїм стеблом, кожною випростаною гілкою вона посилає тобі, трудівнику війни, свій зелений салют (О. Гончар);
Стоїмо немов у почесній варті перед минулим. Пострілами-салютами клацає фотоапарат (А. Михайленко);
* У порівн. Неначе салюти прощальні, лунає гарматний привіт (В. Сосюра).
2. у знач. виг. Команда, наказ дати залп на знак вшанування кого-, чого-небудь.
– На честь страченого героя революції – салют! (Ю. Яновський);
– Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця – салют! (О. Гончар).
3. За радянських часів піонерське привітання, при якому підносили вгору над головою зігнуту праву руку із зімкнутими випростаними пальцями.
Хлоп'ята в піонерському салюті Підносять дружно руки (І. Муратов);
Васькін, третій підручний, зустрів його, як завжди, вітанням, дуже схожим на піонерський салют (В. Собко).
4. Привітання борців проти фашизму, при якому підносять вгору праву руку із затиснутими в кулак пальцями.
Обернулася [дівчина] до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок. – Смерть фашизмові – свобода народам! – різко, схвильовано віддала вона салют (О. Гончар).
5. у знач. виг. Уживається як фамільярне привітання при зустрічах.
[Нюра:] Дозволите зайти? Салют! Де хворий? [Ірина:] У нас здорові всі (Л. Дмитерко);
– Салют космонавту, – каже Віталик, коли баба вибродить з виноградника (О. Гончар);
Ну, здоров... Салют! То як воно тепер у нас там... пробач, у них живеться? (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)