салют

САЛЮ́Т, у, ч.

1. Урочисте вшанування кого-, чого-небудь рушничними або артилерійськими залпами, ракетами, спуском і підняттям прапора і т. ін.

– Це, певно, гонець від султана. – Але ж стамбульський гонець підніс би прапор з півмісяцем і з вежі фортеці привітали б його урочистим салютом (З. Тулуб);

Вже гримить з палуби салют на честь хоробрих зимівників... (О. Донченко);

Техніку хоронять, як солдатів після великих баталій – у братські могили. Лиш салютів немає, і ніхто туди не прийде з квітами. Погожого дня накрикінці літа 1987 року ми знову їхали до Прип'яті (А. Михайленко);

Минуло з півроку, як одгриміли салюти перемоги, повернулися додому – хто цілий, хто покалічений, хто жахливо спотворений – чоловіки в інших родинах, тільки не повернувся Олег – нема ні його самого, ні похоронної... (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. Така всеосяжна, всепроникаюча весна ще ніколи не йшла над землею. Кожним своїм стеблом, кожною випростаною гілкою вона посилає тобі, трудівнику війни, свій зелений салют (О. Гончар);

Стоїмо немов у почесній варті перед минулим. Пострілами-салютами клацає фотоапарат (А. Михайленко);

* У порівн. Неначе салюти прощальні, лунає гарматний привіт (В. Сосюра).

2. у знач. виг. Команда, наказ дати залп на знак вшанування кого-, чого-небудь.

– На честь страченого героя революції – салют! (Ю. Яновський);

– Його образ, оповитий красою вірності, залишиться назавжди в наших серцях. На честь більшовика-гвардійця – салют! (О. Гончар).

3. За радянських часів піонерське привітання, при якому підносили вгору над головою зігнуту праву руку із зімкнутими випростаними пальцями.

Хлоп'ята в піонерському салюті Підносять дружно руки (І. Муратов);

Васькін, третій підручний, зустрів його, як завжди, вітанням, дуже схожим на піонерський салют (В. Собко).

4. Привітання борців проти фашизму, при якому підносять вгору праву руку із затиснутими в кулак пальцями.

Обернулася [дівчина] до бійців, енергійно піднявши догори стиснутий кулачок. – Смерть фашизмові – свобода народам! – різко, схвильовано віддала вона салют (О. Гончар).

5. у знач. виг. Уживається як фамільярне привітання при зустрічах.

[Нюра:] Дозволите зайти? Салют! Де хворий? [Ірина:] У нас здорові всі (Л. Дмитерко);

– Салют космонавту, – каже Віталик, коли баба вибродить з виноградника (О. Гончар);

Ну, здоров... Салют! То як воно тепер у нас там... пробач, у них живеться? (М. Олійник).