салют

ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. (з певної нагоди); А́ДРЕС (письмове звичайно розширене з нагоди чийогось ювілею); ОВА́ЦІЯ (бурхливі оплески із схвальними вигуками); САЛЮ́Т (урочисто — пострілами). Тим часом моя товаришка побачила мене у вікно і вибігла на ґанок з голосним радісним вітанням (Леся Українка); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Яновський); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (І. Цюпа); Не почув Валентій вже тепла в повітанню (І. Франко); Шульга знав про це (захист диплома). Він випередив Максима своїми поздоровленнями (Н. Рибак); Нараз (Степан) почув крики над собою. Оклики радощів, гратуляції.. Зрозумів, що його піднесено до вищого рангу (А. Крушельницький); Доярки скинулись по карбованцю, Тетяна відредагувала почесний адрес (С. Добровольський); Зустріти овацією.

ДО́БРИЙ ДЕНЬ (ДО́БРОГО ДНЯ рідше) (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ (ЗДРА́СТУЙТЕ), ВІТА́Ю розм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В'Я (ЗДОРО́В'ЯЧКА) розм., ЗДОРО́В (БУВ) розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́ (ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́) розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Т фам., САЛЮ́Т фам., ПОМАГА́ЙБІ заст.; ДО́БРОГО РА́НКУ (ДО́БРИЙ РА́НОК рідше) (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері). — Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! (І. Франко); — Добридень! — сказав капітан (А. Головко); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! — привіталася Галя (Ю. Збанацький); (Долон:) Вітаю вас, царівни... (Леся Українка); — Доброго здоров'ячка, Аркадію Валеріановичу, — низько вклоняється Майборода (М. Стельмах); — Здоров, Только! (В. Винниченко); — Здорові були, свате! — Здорові будьте й ви! Яким це побитом? (М. Коцюбинський); — Здрастуйте вам у хату, — привітався він, увійшовши (І. Микитенко); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Салют жрицям любові! — заверещало створіння, що мало деякі ознаки мужчини (А. Крижанівський); Слова його були привітні й дружелюбні: — Доброго ранку, друже (О. Бердник); — Добривечір, сусідонько! — вклонилася смиренно баба (Я. Качура).