самбір

САМБІ́Р, бо́ру, ч.

Рід дерева.

Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають (Сл. Б. Грінченка);

Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край; в мене ґанки мальовані, садами самбір (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. Самбір — Са́мбір іменник чоловічого роду місто в Україні  Орфографічний словник української мови
2. Самбір — М. у Львівській обл., райцентр, на березі р. Дністер; 41 тис. мшк.; парк XVIII ст.; міська ратуша (XVI ст.), собор Іоана Хрестителя (XVI-XVII ст.), Єзуїтська колегія (1756-59), собор св. Станіслава (XVIII ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці (XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
3. самбір — Самбір, -бо́ру м. Родъ дерева. Сікуть, рубають самбір-деревце, сікуть, рубають на Дунай пускають. Лукаш. 157. Жовнар каже: ходім, серце, у мій новий край: в мене ганки мальовані, садами самбір. Федьк. III. 109.  Словник української мови Грінченка