самовбивця
САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж.
Те саме, що самогу́бець.
– Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (А. Тесленко);
[Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви – живий самовбивця (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)