самовираження
САМОВИ́РАЖЕННЯ, я, с.
Дія за знач. самовиража́тися.
Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовираження населення Київської Русі (з наук. літ.);
Сучасні соціологи доводять, що мова не тільки є засобом спілкування: завдяки тому, що вона виступає унікальною системою світобачення та самовираження окремої нації, мова також дає змогу представникам цієї нації розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні (з наук. літ.);
Покоління вiсiмдесятникiв як явище вимагає ширшого пiдходу. Це нинi велетенський материк, який вмiщує не лише прозу й поезiю, а й малярство, кiно, театр тощо. I несе вiн не лише нову естетику й фiлософiю, а й новий дух та нестримне бажання самовираження (з газ.);
Танець – невмирущий засіб самовираження народу, ключ до осягнення його душі (з газ.);
Актор [А. Хостікоєв] упевнено йшов до самовираження, розкриття свого багатовимірного таланту, в якому поєдналися романтична вдача і не знані для української сцени, закомплексованої ідеологічною муштрою, новаторські барви, ритми, мелодії, думки і почуття (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)