самовтішний

САМОВТІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який виражає почуття і стан задоволення самим собою.

Чарнецький збурено стиснув у шаблі держак; Потоцький стукнув об стіл келихом, аж многоцінна рідь розлилася; один тільки Лянцкоронський усміхнувся самовтішне і згорда (М. Старицький).

2. Який втішає, заспокоює самого себе.

Самовтішне міркування.

Значення в інших словниках

1. самовтішний — самовті́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. самовтішний — -а, -е. 1》 Який виражає почуття і стан задоволення самим собою. 2》 Який втішає, заспокоює самого себе. Самовтішне міркування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовтішний — САМОВТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Який виражає почуття і стан задоволення самим собою. 2. Який втішає, заспокоює самого себе. Самовтішне міркування.  Словник української мови в 11 томах