самовідчуженість

САМОВІДЧУ́ЖЕНІСТЬ, ності, ж.

Стан за знач. самовідчу́жений.

Йому як психологові довелося працювати в Сіднеї з тисячами людей, які відчували самовідчуженість, відсутність самоповаги, порожнечу (з газ.);

Прикрі розчарування знову змушують суспільство консолідуватися навколо неперехідних цінностей нації: її мови, культури, історії, простору та правових засад, – задля того, щоб нагадати.., що самовідчуженість держави від народу, яка дійшла до такої міри і в такій формі, та ще на тлі загальних високих очікувань, – це вже занадто (з газ.).