самовільно
САМОВІ́ЛЬНО.
Присл. до самові́льний 1, 3.
[Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Леся Українка);
Я самовільно відлучився з полку (П. Колесник);
Всіх, хто самовільно наближався сюди [до майдану], зустрічали стрілами (А. Хижняк);
Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (І. Франко);
В ту хвилину, коли, здавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину (С. Васильченко);
Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)