самовільно
САМОВІ́ЛЬНО.
Присл. до самові́льний 1, 3.
[Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Леся Українка);
Я самовільно відлучився з полку (П. Колесник);
Всіх, хто самовільно наближався сюди [до майдану], зустрічали стрілами (А. Хижняк);
Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (І. Франко);
В ту хвилину, коли, здавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину (С. Васильченко);
Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовільно — самові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- самовільно — Присл. до самовільний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовільно — Власнавільно Словник чужослів Павло Штепа
- самовільно — САМОВІ́ЛЬНО. Присл. до самові́льний 1, 3. [Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Л. Укр., II, 1951, 214); Я самовільно відлучився з полку (Кол., На фронті.. Словник української мови в 11 томах
- самовільно — Самовільно, самовольно нар. Своевольно. А в папері тому не велів нікому самовольно в Дніпрі утопати. Думитрашко. (Петров. Оч. укр. л. 75). Словник української мови Грінченка