1. Словник української мови в 11 томах

самовільно

САМОВІ́ЛЬНО. Присл. до самові́льний 1, 3.

[Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Л. Укр., II, 1951, 214);

Я самовільно відлучився з полку (Кол., На фронті.., 1959, 166);

Всіх, хто самовільно наближався сюди [до майдану], зустрічали стрілами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 539);

Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (Фр., VI, 1951, 35);

В ту хвилину, коли, здавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину (Вас., І, 1959, 355);

Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (Наука.., 3, 1956, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовільно — самові́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. самовільно — Присл. до самовільний 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовільно — Власнавільно Словник чужослів Павло Штепа
  4. самовільно — САМОВІ́ЛЬНО. Присл. до самові́льний 1, 3. [Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Леся Українка); Я самовільно відлучився з полку (П. Словник української мови у 20 томах
  5. самовільно — Самовільно, самовольно нар. Своевольно. А в папері тому не велів нікому самовольно в Дніпрі утопати. Думитрашко. (Петров. Оч. укр. л. 75). Словник української мови Грінченка