самодержавство

САМОДЕРЖА́ВСТВО, а, с.

Форма правління державою, за якою верховна влада зосереджена необмежено в руках однієї особи – самодержця; абсолютна монархія, абсолютизм.

Намагання Карла І відновити самодержавство викликало обурення буржуазії і нового дворянства (з навч. літ.);

// Необмежена влада самодержця.;

// Царський уряд.

Скинення царя і самодержавства ми, вчителі, селянські сини, чиновники дев'ятого класу, зустріли з величезною стихійною радістю (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. самодержавство — самодержа́вство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самодержавство — див. сваволя  Словник синонімів Вусика
3. самодержавство — -а, с. Форма правління державою, за якою верховна влада зосереджена необмежено в руках однієї особи – самодержця; абсолютна монархія, абсолютизм. || Необмежена влада самодержця. || Царський уряд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самодержавство — САМОДЕРЖА́ВСТВО (форма правління — необмежена верховна влада в руках однієї особи), АБСОЛЮТИ́ЗМ, МОНА́РХІЯ, АВТОКРА́ТІЯ, САМОВЛА́ДДЯ, САМОВЛА́ДСТВО заст., САМОВЛА́СТЯ заст.  Словник синонімів української мови
5. самодержавство — Самодержа́вство, -ва, -ву, -вом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. самодержавство — САМОДЕРЖА́ВСТВО, а, с. Форма правління державою, за якою верховна влада зосереджена необмежено в руках однієї особи — самодержця; абсолютна монархія, абсолютизм.  Словник української мови в 11 томах
7. самодержавство — Самодержавство, -ва с. = самодержавність. К. Бай. 141.  Словник української мови Грінченка