самозадоволений
САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ, а, е.
Який відчуває задоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги та ін.; самовдоволений.
Самозадоволена людина;
* Образно. Розвалини хат поросла густа та висока кропива, а по колишніх подвір'ях розсіялися розкішні та самозадоволені будяки (І. Франко);
// Який виражає задоволення самим собою.
Обличчя Цимбала розпливлося в широку самозадоволену усмішку (І. Багмут);
Мати мусила носити їм [фашистам] воду, варити для них і мовчки терпіла всі образи. Толя намагався не сидіти дома, щоб не бачити їхніх самозадоволених пик (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)