самозадоволення

САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с.

Почуття і стан задоволення самим собою.

Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Ю. Мартич);

На садовій доріжці з'явилася група студентів на чолі з професором Карташовим. – Ось у цій тиші прожив я самітником два роки, – не без самозадоволення повчає професор своїх вихованців (О. Довженко);

– Пробачте, Денисе Івановичу, пробачте, я не зразу розкусив вас. – А я й не зразу показував себе, – в жорстоких очах блиснуло самозадоволення (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. самозадоволення — самозадово́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозадоволення — -я, с. Почуття і стан задоволення самим собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозадоволення — САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості).  Словник синонімів української мови
4. самозадоволення — САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан задоволення самим собою. Він [П. Саксаганський] не знав самозадоволення, самозаспокоєння, більше того, боявся цього (Мартич, Повість про нар.  Словник української мови в 11 томах