самооподаткування

САМООПОДАТКУВА́ННЯ, я, с.

Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу.

Переходи й переселення селян від одного поміщика до другого були строго заборонені. Ті військові обивателі, які мешкали по містах, утворили разом із міщанами окремий міщанський стан, який дістав у 1780 р. право самооподаткування. Хто з міщан мав капіталу більше ніж 500 крб., той міг записатися до окремого стану купців (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. самооподаткування — самооподаткува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самооподаткування — -я, с. Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самооподаткування — САМООПОДАТКУВА́ННЯ, я, с. Добровільне збирання коштів на місцеві громадські потреби за ухвалою самого населення, колективу.  Словник української мови в 11 томах